Кам'янка Онлайн

Немає ближчої для душі нашого народу людини, ніж Тарас Григорович Шевченко. Той, хто відображав суть і думи людські, хто словом вставав проти неправди і пригноблення, впокорення і несправедливості, продовжує залишатися головним Поетом України, її пророком і щиросердним розрадником. У наступному році ми відзначатимемо 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка. Це будуть по-справжньому всенародні урочистості, до яких усі ми готуємось. Пошанувати Великого Кобзаря — це значить продовжити його творчість, силу його духу, яка енергетично наповнює нас, у віки! І для нас — тих, хто живе сьогодні, і хто житиме опісля, — це потрібно.

Багато написано про життя і поезію Тараса Шевченка. Немало споминів про нього передається з покоління в покоління. Деякі з них уже стали легендами.

Приміром та, яка пов’язана з цілющим джерелом, що поблизу села Михайлівка Кам’янського району. За переказами, саме з нього пив воду Тарас Шевченко, коли мандрував у Холодний Яр. Це був 1843-ий рік. Подорож поета відбувалася влітку, коли спека проникала навіть крізь густе листя дерев. Саме біля цієї чистої води, яка, як вважали селяни, додавала сили, й зупинився поет на перепочинок.

Чи так це було, чи ні, але з давніх-давен місцеві люди пов’язують це джерело саме з Великим Кобзарем.

Працівники Грушківського лісництва державного підприємства «Кам’янське лісове господарство» дослухалися цих розповідей і кілька років тому створили тут рекреаційну зону, яку назвали «Тарасова криниця».

Грушківські лісівники закріпили схили яру, в якому знаходиться джерело, розчистили русло струмка, а над самим джерелом збудували криницю — щоб вода від опалого листя не засмічувалася. До упорядкування цієї місцини запросили учнів Михайлівської спеціалізованої школи-інтернату, спільно з якими на схилах яру посадили молодий ліс. Зараз тут прохолодно навіть у найспекотніші дні.

Великий вклад у спорудження цього місця відпочинку вніс майстер лісу Грушківського лісництва Григорій Іванович Ковтун. Він сам створив дизайн і разом із лісівниками збудував криницю, під навісом якої встановив невеличкий бюст Шевченка, опорядкував озерце тином з глечиками, поставив столи та лавки — щоб відвідувачам було де відпочити. Тиша і спокій панують тут, перегукуються в деревах птахи, легко струменить вода, ніби сама поезія піднімається з земних глибин до світла.

У 2007-му році цей рекреаційний пункт отримав друге місце у всеукраїнському конкурсі «До чистих джерел» і статус державної пам’ятки природи місцевого значення.

Слід сказати, що й відпочивальників буває тут немало. Люди приїжджають звідусіль, у тому числі з Кам’янки, Черкас, інших областей. Їдуть передусім за цілющою водою, але не оминають увагою і те, з чиїм ім’ям пов’язане це джерело. Зринають у пам’яті вірші Тараса Шевченка, лунає серед лісу його поезія. «Тарасова криниця» енергетично насичує і тіло, і душу. І в цьому її дивовижність.