Порядок оподаткування туроператорської та турагентської діяльності визначений статтею 207 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі – Кодекс).
Відповідно до Закону України від 15 вересня 1995 року №324/95-ВР „Про туризм” туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізуються або пропонуються для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
З метою оподаткування податком на додану вартість туристичний продукт, як комплекс туристичних послуг, розглядається як єдина послуга (пункт 207.1 статті 207 Кодексу).
В основу оподаткування податком на додану вартість туристичного продукту відповідно до статті 207 Кодек
...
Читати далі »
|
Відповідно до п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) витрати – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.2 ст.138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Абзацом г) п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Кодексу передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначен
...
Читати далі »
|
Згідно з п.п. 14.1.225 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі − Кодексу) роялті − будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в і
...
Читати далі »
|
Узагальнююча податкова консультація з питання формування витрат по операціях з фізичними особами - підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування
Перелік платників податку на прибуток підприємств визначено ст. 133 Податкового кодексу України (далі - Кодекс). Пунктом 133.6 цієї статті Кодексу зазначено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються гл. 1 розд. XIV Кодексу.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності − особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, сплатою єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл. 1 розд. XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 розд. XIV Кодексу фізичні особи - підприємці, які застосовують
...
Читати далі »
|
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.01 № 2768-ІІІ (далі – Земельний кодекс), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України від 02.12.10 № 2755-ІV (далі – Податковий кодекс). Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
У пункті 286.2 статті 286 Податкового кодексу зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року пода
...
Читати далі »
|
Державна податкова служба України у зв'язку із численними зверненнями щодо визначення бази оподаткування фіксованого сільськогосподарського податку повідомляє наступне.
Фіксований сільськогосподарський податок (далі – ФСП) віднесено до спеціального податкового режиму, що визначає особливий порядок його справляння та інші його складові й елементи і регламентується розділом XIV „Спеціальні податкові режими” Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс).
Спеціальний податковий режим – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Кодексом (стаття 11 Кодексу).
Фіксований сільськогосподарськи
...
Читати далі »
| |